Комп’ютерна програма як об’єкт авторських прав || LegalAid

Опубликовано: 22.10.2018

Сьогодні право інтелектуальної власності активно розвивається в Україні та в усьому світі. У зв’язку з активним поширенням інформаційних технологій, все більшого значення набуває авторське право, яке безпосередньо охороняє та регулює відносини, об’єктом яких виступає один із основних елементів інформаційних технологій – комп’ютерна програма. Завдяки авторському праву автор комп’ютерної програми наділений майновими та немайновими правами щодо останньої. Проте виникає питання, що відбувається з такими правами у випадку створення програми в рамках трудових відносин або ж на замовлення чи за договором підряду (договором про надання послуг)? Для відповіді на це запитання спершу слід розглянути, які права виникають у разі створення об’єкта авторського права.

Згідно з українським законодавством автору (у тому числі автору комп’ютерної програми) належать дві групи прав – особисті немайнові права та майнові. До першої групи прав належать право зазначати своє ім’я (псевдонім) (вимагати або забороняти таке зазначення), протидіяти будь-яким змінам та іншим посяганням на твір, якщо це може зашкодити честі і репутації автора.

Виключні права дозволяти (або ж забороняти) іншим особам використання твору, у тому числі, але не виключно, шляхом відтворення та/або переробки (зміни), розповсюдження, імпорту творів та іншими способами відносяться до другої групи прав, перелік яких не є вичерпним.

Варто заначити, що права першої групи не можуть бути передані (відчужені) іншим особам. Таким чином, у автора твору залишаються всі немайнові права, не залежно від того, чи було створено комп’ютерну програму за цивільним договором, чи в межах виконання трудових обов’язків. Тим не менше, існує декілька легальних способів, якими особисті права можуть обмежуватися.

Що ж стосується другої групи прав, то вони можуть бути передані (відчужені) іншій особі. Проте законодавство по-різному регулює питання розподілу майнових прав на комп’ютерну програму як службовий твір, тобто твір створений у рамках трудових відносин. Верховний суд України у Постанові Пленуму вирішив цю колізію, зазначивши, що майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений в процесі трудових відносин, належать працівникові спільно з роботодавцем, якщо інше не встановлено договором. Власне, ключовим моментом тут буде «якщо інше не встановлено договором», оскільки на практиці доволі часто укладаються договори про розподіл прав на службові твори, за якими до роботодавця переходять усі майнові права.

Важливий момент – у договорі мають бути визначені усі способи та межі використання твору, оскільки непередбачені способи вважаються непереданими. Також варто визначити, яким чином майнові права передаються роботодавцеві, зазвичай це відбувається на основі Акту передачі.

Окрім цього, не менш важливим аспектом є передача авторських прав на твір, що містить у собі твори інших авторів як складові елементи. В такому разі, працівник повинен в обов’язковому порядку повідомити по це роботодавця, а також використовувати лише ліцензійні напрацювання. Якщо ж у службовому творі було використано інші об’єкти авторського права працівника, які не були створені в рамках трудових відносин, тоді рекомендується укласти окремий договір на передачу цих прав.

Цивільне законодавство передбачає також створення об’єктів інтелектуальної власності за замовленням. Особливістю даного договору є те, що окремі особисті немайнові права на такий об’єкт можуть належати замовникові у випадках, передбачених законом. Проте, на жаль, сьогодні чинне законодавство не передбачає таких випадків. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Якщо ж комп’ютерна програма містить твори образотворчого мистецтва, в такому разі майнові права інтелектуальної власності на цей твір належать його авторові, якщо договором не встановлено протилежного. Моментом передачі авторських прав буде момент підписання Акту приймання-передачі Твору.

Можливим також є створення комп’ютерної програми за договором підряду або ж договором про надання послуг. В такому договорі обов’язково має бути передбачено підставу та момент передачі авторських прав, здебільшого ним є підписання Акту наданих послуг. Проте слід взяти до уваги, що тепер, згідно з чинним законодавством України, у випадку укладення договору з іноземним контрагентом, підписання Акту наданих послуг не є обов’язковим, оскільки такий договір може укладатися, наприклад, шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. В такому разі питання передачі актуальних прав залишається актуальним.

Також при передачі авторських прав слід враховувати положення сімейного законодавства щодо спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.

Так, відповідно до чинного законодавства України, програмне забезпечення, створене одним із подружжя під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, другий із подружжя може звернутися до суду з вимогою визнати договір недійсним на підставі того, що його укладено без її/його згоди. Таким чином, ці положення обов’язково слід враховувати при відчуженні програмного забезпечення та передачі майнових прав на нього, оскільки у випадку розірвання шлюбу автором програми, другий із подружжя матиме право на частину майнових прав або ж на визнання договору, за яким вони передавалися замовнику, недійсним.

На останок варто згадати, що передача прав на об’єкти інтелектуальної власності може різнитися залежно від юрисдикції, що варто мати на увазі при укладенні договорів з іноземними особами. Так, за законодавством Сполучених Штатів Америки у разі створення твору за наймом, роботодавець, або інша особа, для якої було створено твір, вважається автором та володіє всіма авторськими правами, якщо сторони у письмовій формі не домовилися про інше. Аналогічне положення міститься і у законодавстві Великобританії, відповідно до якого, якщо працівник створив твір під час перебування у трудових відносинах, його роботодавець є первинним власником авторських прав. Тобто виникає ситуація, за якої роботодавець/замовник вважаються авторами з моменту створення комп’ютерної програми, тому вони наділяються як майновими, так і немайновими правами, що цілком не відповідає українському законодавству станом на сьогодні. Тому це обов’язково слід брати до уваги при укладенні договору з іноземним контрагентом.

Наші юристи практики інтелектуальної власності та IT-права допоможуть Вам розібратися зі всіма нюансами та оформити належним чином передачу авторських прав на програмне забезпечення. Для більш детальної інформації звертайтеся за контактами, вказаними на сайті.